Як перестати кричати (кричати) на дитину: 7 причин криків і 8 способів перестати кричати від психолога

Багато дорослих точно знають, які дії не припустимі для дітлахів, проте самі деколи поводяться нешанобливо по відношенню до них. Тому питання, як не кричати на дитину, стає актуальним лише для тих батьків, хто хоче переломити ситуацію.

Безумовно, мама і тато – теж люди. Проблеми на роботі, мігрень, стрес, а дитина знову «ходить на голові». В результаті батьки зриваються, кричать, а після починають каятися і мучитися, усвідомлюючи, що крики – не найкращий виховний метод.

Напевно гучні крики можуть змінити на час дитячу поведінку, однак варто зрозуміти, такого чи слухняності домагалися батьки. Адже дитина не усвідомлює необхідність змін, а затихає на день-два, щоб мама не кричала.

Потім все починається спочатку, оскільки в той момент, коли він чує батьківські крики, які доносять до дитини сенс його неправильної поведінки, він мріє лише про одне: коли вже мати (батько) перестане кричати. Поговоримо про те, що робити в таких ситуаціях.

Чим небезпечний батьківський крик?

Перш ніж переходити до конкретних рішень «кричущою» проблеми, слід розібратися, до чого може привести виховання дитини в атмосфері постійних криків.

Уже в новонародженого віці діти здатні розпізнавати інтонаційне оформлення мовлення і її емоційне забарвлення. Тому підвищений голос вони починають асоціювати зі злістю і агресивністю.

Якщо ж, крім гучних окриків, батьки додають і фізичний вплив, що дитина на чисто рефлексивно рівні очікує від кричущої мами або тата чергових неприємностей. А це загрожує порушенням дитячо-батьківських відносин.

У ранньому і дошкільному віці діти відчувають безпорадність перед батьківськими криками, однак чим старше стає дитина, тим більше загартованим він стає. Тому підлітки вже не бояться подібного дисциплінарного впливу. Подумаєш, мама знову кричить!

Залежно від особливостей темпераменту і характеру підросли діти або почнуть всіляко уникати дорослих (в тому числі через зближення з підлітковими компаніями), або стануть відповідати мамі з татом такими ж криками. Як результат – постійні скандали.

Ще одне можливе наслідок – надмірне ослаблення прихильності дітей до батьків. А це означає, що підліток перейде під заступництво більш «розуміють» людей, які не завжди виявляються порядними або просто добре вихованими.

Крім того, подібний поведінковий стереотип може закріпитися в дитячій свідомості і перейти «у спадок». Створивши сім’ю і народивши дітей, така людина почне виховувати їх криком, копіюючи батьківське поводження. Тобто підвищення голосу стане своєрідною естафетної паличкою.

Якщо вам ще не дуже зрозуміло, чому не можна кричати на дитину, обов’язково прочитайте статтю психолога з цієї тематики. У цьому матеріалі детально описані негативні наслідки виховання дитини криками.

Ще одна делікатна проблема – покарання дитини. Зі статті дитячого психолога ви зможете зрозуміти, чому не можна бити дітей і як жорстокі виховні заходи можуть позначитися на подальшому розвитку дітлахів.

Чи є покарання, що не шкодять психіці малюка? Так, якщо знати, як правильно карати дитину. Саме цьому питанню і присвячується означена стаття психолога.

причини криків

Крики батьків, якщо сильно постаратися, завжди можна виправдати: сімейним вихованням, нинішній психологічною атмосферою в родині і на робочому місці.

Чому ж кричати на дитину для багатьох стало своєрідною традицією?

  1. Підвищення голосу передається в родині з покоління в покоління. Якщо прабабусю орала на бабусю, а та на матір, то й майбутні покоління з високою часткою ймовірністю повторять цю психологічну «програму».
  2. Дитина – слабкий «противник», не здатний дати гідну відповідь. Зрив, спрямований на молодшого члена сім’ї, може спровокувати ситуація на роботі, проблеми особистого характеру.
  3. Батьківська впевненість у власній правоті. Нерідко дорослі вимагають від дитини виконання будь-яких дій лише тому, що «їм видніше».
  4. Невміння планувати свій час. Дитина може бавитися (на те він і дитина), але хто заважав мамі прокинутися і вийти з дому раніше, вимкнути вчасно улюблений серіал?
  5. Невміння пояснювати дитині якісь речі. Характерна ця особливість для батьків школярів. Вони багато разів повторюють одне і те ж, проте чадо все одно нічого не розуміє.
  6. Орієнтованість на думку оточуючих людей. Дитина може поводитися по-різному, і не завжди його вчинки є гідними. Якщо оточуючі дивляться несхвально або роблять зауваження, батьки починають кричати, намагаючись виправити ситуацію.
  7. Стурбованість здоров’ям і життям дитини. Батьки можуть зриватися на своє чадо, якщо той вибігає на дорогу, стрибає з висоти, хапається за гарячі або гострі предмети і т.д.

Багато батьків виправдовують своє «гучне» поведінку тим, що дитина зовсім відбився від рук і робить все на зло. А інші дисциплінарні заходи впливу, крім різкого окрику і навіть ляпанця, абсолютно не впливають на його вчинки.

Дуже важливо встановити справжню підгрунтя поведінки батьків і дитини. Від цього буде залежати і найкращий метод боротьби з батьківськими криками. Також важливо розуміти, що деякі рішення абсолютно не допомагають у виправленні ситуації.

неадекватні рішення

У психологічній практиці нерідко зустрічаються так звані ілюзійні рішення. Дотримуються цих методів багато батьків, хто надію на виправлення дитини і власне терпіння.

виправлення дитини

Батьки переконані, що перестануть дратуватися, як тільки дитина зможе опанувати важливими вміннями: гігієнічні навички, ввічливість, самостійне виконання домашнього завдання, прибирання дитячої кімнати.

До психологам ж матері та батьки звертаються з єдиним проханням – виправити дитячу поведінку. Безумовно, якщо помістити маму в ідеальні умови, коли її чадо перестане балуватися і пустувати, то вона, швидше за все, перестане підвищувати голос.

Однак проблема полягає в тому, що такі умови створюються виключно батьками, та й послух дитини ще необхідно «виростити». Але в сім’ї використовуються методи виховання, які не сприяють хорошій поведінці.

Таким чином, бажання віддати дитину на «перевиховання» фахівцям досить характерно для деяких мам і тат. Такі батьки не зовсім усвідомлюють, в чому полягає їх внесок у виховання і яка їхня відповідальність. Однак нерозумно вимагати змін від дитини, якщо дорослі самі не змінюються.

батьківське терпіння

Це рішення можна описати, як прагнення батьків стримувати усіма способами власну дратівливість. В результаті сімейна ситуація практично не змінюється, просто мама або батько стримуються, щоб не завдати дитині психологічної травми.

Підсумком такої батьківської тактики стає несподіваний емоційний «вибух», оскільки негативним емоціям властиво накопичуватися і виливатися в певний момент.

Фахівці переконані, що чим довше дорослі ховають своє роздратування, злість, агресивність, тим сильніше ці негативні почуття «здетонують». У таких випадках нерідкі не тільки крики, але і фізичні заходи впливу.

Безумовно, коли батьки стикаються з конфліктом інтересів (а розбіжність з дитиною – завжди конфліктна ситуація), їм необхідно щось робити. Природно, потрібно вчитися спокійно спілкуватися з дітьми, говорити не голосно, а строго. Залишилося лише зрозуміти, як правильно це робити.

Як перестати кричати на дитину?

Дивно, але можна відшукати батьків, які виховують дітлахів без постійних криків. Причому ці мами і тата зовсім не ідеальні, та й їх дітей теж не можна зарахувати до розряду «пухнастих зайчиків».

Тобто у цих батьків вийшло відмовитися від підвищення голосу і вибрати альтернативний підхід до власних чад. Якщо і вам не дає спокою питання, як перестати кричати на дітей, нижченаведені поради психолога виявляться корисними.

Погляд в дзеркало

Найперша рекомендація фахівців – потрібно подивитися на себе в момент нервового зриву. Що можна побачити в дзеркалі? Швидше за все, це буде негарна жінка з перекошеними рисами обличчя, з тремтячими від люті руками.

Саме таку картинку бачить дитина. У цей момент його єдине бажання – скоріше б мама перестала кричати і заспокоїлася. А мріє про це сама жінка?

Можливо, ця неприємна картина допоможе матері заспокоїтися, оскільки важко повірити в те, що її самої подобається лякати дитини, змушувати його дивитися на божевільні очі, слухати неприємні слова і вирази в момент нервового несамовитості.

Особливо лякає подібне видовище маленького дитинку, для якого улюблена мама – найближча на світі людина. Цілком ймовірно, що через повторюваних таких дій зовсім скоро йому буде потрібно кваліфікована допомога психотерапевта.

Однак розглянувши себе під час емоційної спалаху, не слід впадати у відчай і приступати до самобичування. У той же час не варто і всіляко себе виправдовувати і намагатися перекласти відповідальність на чоловіка, бабусю, начальника і т.д.

Лише при тверезому оцінюванні ситуації, що склалася можна зрозуміти, що справжньою причиною є власна нестриманість. Потрібно пробачити себе і приступити до виправлення своєї поведінки. А як навчитися не кричати на дитину, розповімо далі.

Робота з негативними емоціями

Американський педагог Пем Лео в своїх роботах дає чудові поради, що дозволяють не просто позбутися від існуючої проблеми, а й знизити той психологічної шкоди, якої завдає дитині виховання за допомогою криків.

Спеціаліст рекомендує дати обіцянку дитині, що з цього моменту ви будете вчитися справлятися з негативними емоціями, і дозвіл переривати вас при втраті контролю. Наприклад, малюк може прикрити вушка руками або сказати: «Мама, говори зі мною тихим і спокійним голосом».

Способів реагування на це може бути декілька.

  1. Перемотати назад і сказати дитині: «Спасибі, милий, за нагадування. Я так сильно засмутилася, що забула про нашу угоду ».
  2. Налагодити стосунки: «Звичайно, твій вчинок не можна назвати хорошим, однак навіть у цьому випадку кричати на тебе все-таки не слід було».
  3. Перезапустити домовленість: «Давай-но почнемо все спочатку. Я дуже засмутилася, оскільки ти повів себе не дуже добре, але обіцяю виправитися.

Один з цих способів опрацювання негативних емоцій обов’язково спрацює. Потрібно лише вибрати той, який найбільш близький вам і вашій дитині.

Дозвіл на переривання «сплеску»

Ще один варіант, як не кричати на дитину, це дозволити йому переривати батька, коли той підвищує голос. У цього методу є певні переваги:

  • він дає малюку і підлітку можливість захиститися від криків без різних скандалів;
  • він підвищує самооцінку дітей, оскільки ті переконуються, що можуть нарівні з дорослими вирішувати питання виховання;
  • він сприяє зміцненню взаємин між дитиною і батьком, оскільки останній демонструє, що поважає дитячі почуття і бажання.

Крім того, необхідно зрозуміти, що дитина вчиться спілкуванню, орієнтуючись на батьків. Неважливо, що стало причиною криків – бажання залякати або втрата контролю. Слід зрозуміти, якщо не переривати крики, що через деякий час діти стануть вести себе так само по відношенню до ровесників і навіть дорослим.

Конкретні рекомендації батьків

Про те, як перестати кричати на дитину, розмірковують не тільки фахівці, а й батьки, які зіткнулися з подібною проблемою.

Їх поради суто «утилітарні», оскільки неодноразово випробувані на практиці.

Що ж рекомендують досвідчені мами і тата?

  1. Не дозволяйте сімейним клопотам повністю вам «закабалити». Потрібно виділяти по можливості для себе хоча б годину на добу, коли ви зможете пов’язати, поспати, подивитися телевізор або полежати у ванні.
  2. Отримуйте позитив від спілкування з дітьми. Щодня по кілька разів обіймайте і цілуйте своє чадо. Подібні ніжності потрібно здійснювати і вранці, і ввечері. До речі, це корисно для дитячого розвитку.
  3. Попереджайте дитину про своє поганому настрої. Звичайно, маленький карапуз цього не зрозуміє, але ви хоча б висловіться. А ось дошкільник і підліток з великою часткою ймовірності перестане пустувати.
  4. Дайте вихід негативним почуттям. Спробуйте зім’яти паперовий лист, стукнути в серцях стіну або побити подушку. Найкраще зайнятися фізичною вправою – покриття обруч або покачати прес.
  5. Змийте з себе енергетичну «бруд». Можна по-різному ставитися до енергетичних практик, але чиста вода дійсно знижує загострення пристрастей. Спробуйте прийняти душ або полежати у ванні.
  6. Приймайте заспокійливі препарати. Це можуть бути як натуральні засоби (валеріана або м’ята), так і фармацевтичні аптечні медикаменти.
  7. Придумайте який-небудь стримуючий фактор. Можна, наприклад, уявити, що до вас в гості прийшли чужі люди, перед якими соромно виражатися в повну міру. Також варто подумати, що кричати ви зібралися на чужу дитину, що, природно, неприпустимо.
  8. Спілкуйтеся з тими, хто потрапив в таку ж ситуацію. Часом спілкування в інтернеті або клубі за інтересами допомагає знайти оптимальний спосіб розв’язання ситуації.

При відчитування дитини потрібно розповідати про негідно його вчинку, а не переходити на особистості. Пам’ятайте, що ваше чадо – хороша людина, ось тільки його поведінка залишає бажати кращого.

Якщо ж наведені рекомендації не допомогли, не бійтеся звертатися до фахівців.

Коли слід відвідати психолога?

Нерідко впоратися з проблемою не виходить, оскільки розібратися в дитячо-батьківських відносинах досить складно, адже в конфліктні ситуації залучаються зазвичай всі домочадці.

Необхідно розглянути всі випадки, в яких рекомендовано звертатися до психологів або психотерапевтів.

  1. Незважаючи на докладені зусилля, ситуація не поліпшується. «Зриваюся на дитину, вмовляю себе, усвідомлюю, що кричати – дуже погано, проте стриматися не виходить», – саме про це говорять матері на консультації у психолога. Експерт зможе допомогти усвідомити мотиви і підгрунтя неадекватних вчинків і знайти оптимальне рішення.
  2. Батько знаходиться в умовах постійної депресії і стресу. Причому не виходить викинути зі свідомості всю цю ситуацію, проблеми тільки накопичуються. Фахівець зможе усвідомити, де стався збій і де взяти сили на вирішення проблеми.
  3. Сімейні стосунки перебувають у кризі. Якщо через неправильні методів виховання почалися проблеми з чоловіком і дитиною, образи тільки накопичуються, потрібно зрозуміти, як налагодити контакт з домочадцями, відновити добрі стосунки з чоловіком і дітьми.
  4. З’являються психосоматичні захворювання. Нерідко організм реагує на психологічні негаразди різними збоями – мігренню або кишковими розладами. Причому проблеми можуть виникнути як у батьків, так і у дитини.

Допомога спеціаліста – один з кращих способів вирішення проблеми. Психолог зможе розібратися в причинах батьківських криків і дасть корисні рекомендації.

Матері і батьки, які готові не злитися на дитину і відмовитися від криків при його вихованні, повинні заслуговувати на повагу. Такі батьки не тільки вирішують актуальні проблеми, а й передають своїм нащадкам правильні поведінкові установки.

Крім того, чим спокійніше поводиться дорослий, тим більш слухняним росте дитина. Такий ось виховний парадокс. Пояснюється цей факт тим, що дивлячись на холоднокровних мам і тат, малюк сам починає справлятися зі своїми почуттями і управляти власною поведінкою.